В Україні від 57 до 121 тисячі бездомних людей. Крім того, якщо рахувати тих, хто не відвідує притулки, цифра може перевищити мільйон. Таке дослідження провела соціологічна група "Рейтинг" спільно з фондом "Деполь Україна" й Інститутом демографії НАНУ у квітні 2026 року.
Хто опиняється на вулиці і чому
Серед бездомних переважають чоловіки — 69%. Найчисельніша вікова група — від 41 до 59 років. Більш ніж половина не має житла вже понад два роки.
Головна причина — війна. 46% втратили домівку через бойові дії або окупацію. На другому місці — конфлікти в родині або розрив стосунків (22%), на третьому — шахрайство з нерухомістю (12%).
Серед найбільш вразливих категорій:
- ВПО (40%),
- люди з інвалідністю (33%),
- самотні люди похилого віку (28%).
Фахівці звертають увагу: "нові" і "традиційні" бездомні зовні вже практично не відрізняються. Адже люди, які втратили житло через війну, нічим не виділяються серед решти населення, що ускладнює їх ідентифікацію.
Міф про залежності
70% українців переконані, що бездомність пов'язана з алкоголем чи наркотиками. Дані дослідження руйнують цей стереотип: 63% бездомних ніколи не стикалися з алкогольною залежністю, 92% — з наркотичною. На думку експертів, залежність для більшості є наслідком бездомності, а не її причиною.
86% опитаних хочуть змінити своє життя. 58% готові заради соціального житла виконувати жорсткі умови. Зокрема, вони готові платити оренду, працевлаштуватися, погоджуватися на контроль соціальних служб.
Основні потреби і суспільне ставлення
Більше половини бездомних — 59% — оцінюють свій стан здоров'я як поганий або дуже поганий. 78% не мають роботи, решта зайняті тимчасово — збором вторинної сировини, прибиранням, охороною. Найбільші потреби — постійне житло, робота і медична допомога.
89% українців вважають бездомних повноправними членами суспільства. Втім, лише 14% оцінюють реальне ставлення до них як позитивне. Прихована стигматизація проявляється в тому, що держслужбовці і медичні заклади нерідко відмовляють бездомним у допомозі або обслуговують їх за залишковим принципом. Відповідальність за вирішення проблеми суспільство покладає на місцеву (39%) і центральну (38%) владу.