Галущенко Герман Валерійович — юрист, політик, науковець, екс-міністр юстиції України, екс-міністр енергетики України, член Ради національної безпеки і оборони України.
Особисті дані
Місце та дата народження — 1 травня 1973 р., м. Львів, УРСР.
Склад сім'ї в якій народився та яку створив — розлучений. Має трьох дітей — двох доньок, Вероніку та Стефанію, і сина Максима.
Освіта — 1995 р. — закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю "Правознавство", отримав диплом юриста з відзнакою.
Згодом здобув другу вищу освіту в Українській академії зовнішньої торгівлі, спеціальність — "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності", кваліфікація — магістр міжнародного менеджменту.
Персональні факти з біографії — з 2012 р. викладає міжнародне приватне право в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Доцент кафедри міжнародного приватного права.
Професійна діяльність
1995–1996 рр. —Герман Галущенко працював помічником прокурора у Прокуратурі Львівської області.
1996–1997 рр. — аташе та третій секретар договірно-правового управління Міністерства закордонних справ України. Був представником України у Комітеті Ради Європи з боротьби з корупцією.
1997–2010 рр. — працював в Адміністрації президента України (за каденцій Леоніда Кучми та Віктора Ющенка). Обіймав посади старшого консультанта, головного консультанта, завідувача відділу та заступника керівника департаменту Секретаріату Президента.
З 2011 р. — директор департаменту судової роботи Міністерства юстиції України, також став головним юрисконсультом ДП "Державний експертний центр" МОЗ України.
З 2011 по 2013 рр. — працював у Міністерстві юстиції України, спочатку як помічник міністра, а згодом — директор департаменту судової роботи (часів міністра Олександра Лавриновича).
2013–2014 рр. — виконавчий директор з правового забезпечення ДП "НАЕК Енергоатом", за керівництва Микити Константінова, який раніше працював у структурі Андрія Деркача.
З 2014 р. — Галущенко долучився до захисту інтересів України у міжнародних судових інстанціях. Брав участь у справах Міжнародного суду ООН щодо порушень Росією Конвенцій про фінансування тероризму та ліквідацію расової дискримінації. Є арбітром від України у Міжнародному центрі вирішення інвестиційних спорів (ICSID, Вашингтон) та членом Американської асоціації міжнародного права. Також працював як арбітр у Міжнародному кримінальному суді (МКС).
Керівник ГО "Адвокат захисника Вітчизни" та керуючий партнер ТОВ "Міжнародна юридична агенція ІЛА".
Травень 2020 р. — призначений віцепрезидентом "Енергоатому".
Статки
2021 р. — Герман Валерійович Галущенко вказував у декларації:
- автомобіль Mercedes GLS-350 (2017 року випуску);
- на дружину було зареєстровано Range Rover Velar (2018 року).
2024 р. — міністр юстиції України Герман Галущенко задекларував 1,59 млн грн доходу, який повністю становила заробітна плата на державній службі.
На банківських рахунках зберігав:
- 4,9 млн грн;
- $63,7 тисяч;
- €5 тисяч.
Готівкою мав:
- 604 тисяч грн;
- $169 тисяч.
Нерухомість:
- Будинок площею 319,7 кв. м у селі Велика Солтанівка, Київська область.
- Три земельні ділянки в Київській області площею:
- Квартира у Києві площею 45,5 кв. м.
Політика
2011-2013 рр. — помічник народного депутата VI скликання від "Партії регіонів" Юрія Каракая (на громадських засадах).
До серпня 2020 р. — Галущенко входив до керівних органів партії "Патріот", яка на президентських виборах 2019 року висувала кандидатом Андрія Новака.
29 квітня 2021 р. — Верховна Рада призначила Галущенка міністром енергетики України (305 голосів "за").
13 травня 2021 р. — президент Володимир Зеленський увів його до складу РНБО.
2022 р. — очолив міжвідомчу комісію з організації укладення угод про розподіл продукції, що розподіляла нафтогазові ділянки в Україні.
2025 р. — Галущенко втратив посаду міністра енергетики через відставку уряду Дениса Шмигаля.
Липень 2025 р. — призначений міністром юстиції України в уряді Юлії Свириденко, який парламент ухвалив пакетом голосів.
Скандали
Деякі народні депутати звинувачували Галущенка у зв'язках із Андрієм Деркачем (під санкціями США як "російський агент"), проте він ці звинувачення спростовував.
Починаючи з 2020 р., Галущенко закидали, що в цей період компанія вперше за кілька років стала збитковою, скоротились обсяги виробництва електроенергії на АЕС, а також активізувався імпорт струму з Білорусі та Росії. "Енергоатом" за його керівництва продавав електроенергію за зниженими цінами компаніям, наближеним до олігархів Ахметова та Коломойського, через що держпідприємство недоотримувало близько 65 млн грн щотижня.
2023 р. — медіа повідомляли, що фактичний контроль за роботою "Енергоатому" здійснював заступник голови ОП Ростислав Шурма, а енергетикою де-факто керував Офіс президента, а не уряд.
При Галущенку на ключові посади в енергетиці прийшли його люди:
- голова "Енергоатому" Петро Котін;
- голова НКРЕКП Костянтин Ущаповський;
- очільник "Гарантованого покупця" Андрій Пилипенко;
- керівник "Оператора ринку" Олександр Гавва.
Також Міненерго намагалось замінити керівників ОГТСУ та "Укренерго", які вважались нелояльними.
Липень 2024 р. — міністр заперечував інформацію про аварійну ситуацію на Південноукраїнській АЕС, коли були пошкоджені трансформатори струму.
Серпень 2024 р. — НАБУ викрило його заступника Олександра Гейло на отриманні хабаря у розмірі $500 000 за дозвіл на вивезення обладнання з прифронтової зони.
Листопад 2025 р. — до Галущенка прийшли з обшуками детективи НАБУ в межах операції "Мідас", що стосувалася корупції у сфері енергетики. Фігурантами розслідування були також співвласник "Кварталу-95" і бізнес-партнер президента Володимира Зеленського Тимур Міндіч.
12 листопада 2025 р. — у рамках "справи Мідас" застережено під заставу велику суму щодо одного з підозрюваних, який був радником Галущенка під псевдонімом "Rocket". Галущенко отримав визнання у справі як людина з умовними псевдонімами на аудіозаписах ("Sigismund" або "Professor").
19 листопада 2025 р. — Верховна Рада України підтримала проєкт про відставку Германа Галущенка з посади міністра юстиції (до цього він був міністром енергетики) у зв'язку зі скандалом і слідством "Мідас".
16 січня 2026 р. — Герман Галущенко вперше прокоментував свою причетність до "справи Мідас", підтвердив знайомство з Тимуром Міндичем, але заперечив, що знайомство стосувалося його службових обов'язків.
15 лютого 2026 р. — НАБУ затримало Германа Галущенка під час спроби перетнути державний кордон України у межах слідства по "справі Мідас". Правоохоронці діяли відповідно до статті 208 КПК України.
16 лютого 2026 р. — Галущенку офіційно повідомили про підозру у кримінальних правопорушеннях, зокрема у відмиванні коштів у великих розмірах та участі в організованій злочинній групі. Слідство зазначило, що родина фігуранта була "інвестором" фонду для легалізації коштів із частиною механізмів через фінансові інструменти та криптовалюту. Частина коштів, ймовірно, була спрямована на оплату навчання дітей колишнього міністра та розміщення на депозитах.
Нагороди
2004 р. — Заслужений юрист України.
- Орден Данила Галицького.
- Дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника.