Драпатий Михайло Васильович — український військовий діяч, генерал-майор, Головнокомандувач Збройних сил України. Очолював Сухопутні війська ЗСУ, командував Об'єднаними силами ЗСУ, оперативними угрупованнями військ "Херсон", "Кривий Ріг", "Харків", а також брав участь у ключових операціях під час російсько-української війни. Відомий завдяки командуванню підрозділом під час боїв за Маріуполь у 2014 році та прориву з Ізваринського оточення.
Особисті дані
Місце та дата народження — 21 листопада 1982 р., м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, УРСР.
Склад сім'ї в якій народився та яку створив — інформація про батьків і родину, у якій народився Михайло Драпатий, у відкритих джерелах не розголошується. Відомо, що Михайла Драпатого батьки обоє були вчителями.
Одружений із Юлією Драпатою. Михайла Драпатого діти — син Іван та донька Анна.
Освіта — після закінчення школи Михайло Драпатий вступив до Харківського інституту танкових військ ім. Верховної Ради України, який закінчив у 2004 році.
Пізніше здобував освіту у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.
2017 р. — Михайло Васильович Драпатий отримав диплом магістра оперативно-тактичного рівня.
2019–2021 рр. — проходив навчання на факультеті оперативно-стратегічного рівня НУОУ.
2021 р. — був визнаний найкращим випускником оперативно-стратегічного рівня підготовки та отримав перехідний меч королеви Великої Британії від посла Великої Британії в Україні Мелінди Сіммонс.
Персональні факти з біографії — має військовий позивний "Рубін".
У 2014 році отримав широку відомість після відео, на якому його бойова машина піхоти прориває барикаду під час боїв у Маріуполі.
Є повним кавалером ордена Богдана Хмельницького.
Михайло Драпатий має звання генерал-майора.
Відомий як один із командирів, які керували звільненням правобережної частини Херсонської області у 2022 році.
Професійна діяльність
2004 р. — після закінчення Харківського інституту танкових військ у званні лейтенанта Михайло Драпатий розпочав службу у 72-й окремій механізованій бригаді.
2014 р. — став командиром 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.
Травень 2014 р. — підрозділ брав участь у боях за Маріуполь. Саме тоді Драпатий став відомим після операції зі звільнення будівлі міського управління міліції від проросійських бойовиків. Драпатий на БМП під час виходу з міста подолав встановлену барикаду, що потрапило на відео та стало одним із символів українського спротиву.
Літо 2014 р. — Драпатий Михайло керував підрозділами під час боїв на українсько-російському кордоні, утримання району Савур-Могили та прориву з оточення біля Ізвариного. Після завершення операції Драпатий продовжив службу, отримав звання підполковника та вступив до Національного університету оборони України.
2015–2016 рр. — після навчання повернувся до зони проведення АТО. Михайло Васильович Драпатий обіймав посаду начальника штабу — першого заступника командира 30-ї окремої механізованої бригади.
Серпень 2016 р. — Михайла Драпатого призначили командиром 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Підрозділ виконував завдання в районі Авдіївки, Ясинуватої та Бахмутської траси.
2017 р. — він завершив навчання в Національному університеті оборони України.
Квітень 2019 р. — Драпатому достроково присвоїли звання полковника.
2021 р. — після завершення навчання оперативно-стратегічного рівня був призначений начальником управління підготовки військ оперативного командування "Північ".
Серпень 2021 р. — став заступником командувача Об'єднаних сил ЗСУ.
6 грудня 2021 р. — отримав звання бригадного генерала.
2022 р. — після початку повномасштабної війни Драпатий Михайло керував військовими угрупованнями на південному напрямку.
Березень 2022 р. — його призначили заступником командувача військ оперативного командування "Південь" та командувачем угруповання військ "Південь". Пізніше він очолив угруповання "Каховка" та "Кривий Ріг". Драпатого біографія включає факт, що під його командуванням українські війська зупинили наступ російських військ на Кривий Ріг та брали участь у звільненні правобережної частини Херсонської області. Після цього Драпатий очолив оперативне угруповання військ "Херсон".
Лютий 2024 р. — призначений заступником начальника Генерального штабу ЗСУ з підготовки військових.
Травень 2024 р. — очолив оперативно-тактичне угруповання військ "Харків" після початку наступу російських військ у Харківській області.
Вересень 2024 р. — став командувачем ОТУ "Луганськ".
5 жовтня 2024 р. — отримав звання генерал-майора.
29 листопада 2024 р. — призначений командувачем Сухопутних військ Збройних сил України.
2025 р. — Михайло Драпатий очолив оперативно-стратегічне угруповання військ "Хортиця". Також командував ОСУВ "Дніпро".
3 червня 2025 р. — Михайла Драпатого посада стала командувач Об'єднаних сил ЗСУ.
Жовтень 2025 р. — очолив новостворене Угруповання об'єднаних сил, відповідальне за оборону Харківського напрямку.
Липень 2026 р. — Михайла Драпатого призначили Головнокомандувачем Збройних сил України.
Політика
Червень 2025 р. — після удару РФ по полігону в Сумській області подав рапорт про відставку з посади командувача Сухопутних військ.
Нагороди
2016 р. — Орден Богдана Хмельницького III ступеня, Орден "Народний Герой України".
2017 р. — відомча відзнака Міністерства оборони України "Вогнепальна зброя".
2018 р. — Орден Богдана Хмельницького II ступеня.
2022 р. — Хрест бойових заслуг, Орден Богдана Хмельницького I ступеня.
2024 р. — звання "Почесний громадянин Херсона".