Ющенко Віктор Андрійович — державний і політичний діяч, економіст, банкір, третій Президент України (2005–2010 рр.).
Особисті дані
Місце та дата народження — 23 лютого 1954 р., с. Хоружівка, Недригайлівський район, Сумська область, УРСР.
Склад сім'ї в якій народився та яку створив — батько Андрій Андрійович Ющенко (1919–1992 рр.), фронтовик, учитель англійської мови. Мати Варвара Тимофіївна Ющенко (1918–2005 рр.), учителька фізики та математики
1977 р. — перший шлюб зі Світланою Колесник. У пари народились донька Віталіна, син Андрій.
1998 р. — другий шлюб з Катериною Чумаченко. Пара виховала трьох дітей — сина Тараса, доньок Софію та Христину.
Освіта — 1971–1975 рр. — навчався у Тернопільському фінансово-економічному інституті, де здобув вищу економічну освіту.
Персональні факти з біографії — Віктора Ющенко освіта включає здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук та захист дисертації на тему розвитку грошового обігу в Україні.
Є академіком Академії економічних наук України та Української академії економічної кібернетики.
Професійна діяльність
1975–1976 рр. — проходив строкову службу у прикордонних військах Радянської армії на радянсько-турецькому кордоні поблизу Ленінакана (нині Гюмрі, Вірменія).
1975 р. — розпочав трудову діяльність на посаді помічника головного бухгалтера колгоспу "40-річчя Жовтня" у селі Яворів Косівського району Івано-Франківської області.
Грудень 1976 р. — почав роботу у районному відділенні Держбанку СРСР у смт Улянівка Білопольського району Сумської області.
1977 р. — вступив до КПРС.
1985 р. — працював у відділі кредитування і фінансування сільського господарства Держбанку СРСР.
Грудень 1987 р. — за запрошенням Вадима Гетьмана перейшов на роботу до київського відділення Агропромбанку СРСР, що стало переломним моментом у його банківській кар'єрі.
1992 р. — призначений першим заступником голови правління Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна".
Січень 1993 р. — обійняв посаду голови Національного банку України за рекомендацією Вадима Гетьмана та за підтримки Голови Верховної Ради Івана Плюща.
1996 р. — під час роботи уряду Павла Лазаренка та керівництва Ющенка в НБУ проведено грошову реформу:
- введено в обіг гривню;
- закладено основи Державного казначейства та розпочато будівництво Банкнотно-монетного двору.
1997 р. — повторно обраний головою НБУ.
1998 р. — за участі Кабінету Міністрів та НБУ вдалося уникнути системної фінансової кризи в Україні на тлі дефолту в Росії.
Грудень 1999 р. — завершив роботу на посаді голови Національного банку України.
Жовтень 2021 р. — Віктор Ющенко разом із Володимиром Бєлоусовим та Альоною Шевцовою (дівоче прізвище — Дегрік) став співзасновником АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лео Інвест Груп"". Віктор Ющенко отримав 8,5% у статутному капіталі компанії — це стало першим задокументованим бізнес-проєктом екс-президента у сфері надрокористування.
2022 р. — за даними YouControl, Віктор Ющенко також є єдиним засновником ТОВ "Нерухомість майбутнього". Керівницею компанії вказана Катерина Любомирівна Ющенко — дружина племінника екс-президента Ярослава Ющенка.
6 серпня 2026 р. — під час першого установчого засідання наглядової ради третього президента України Віктора Ющенка (2005–2010) обрали її головою. Новий керівник ради опікуватиметься питаннями розвитку музею та завершенням будівництва музейного комплексу.
Благодійність
2003–2005 рр. — голова наглядової ради благодійного фонду "Україна 3000".
2005–2010 рр. — підтримка програм у сфері охорони здоров'я, культури, освіти, фінансування відновлення історичних та сакральних пам'яток.
Політика
Грудень 1999 р. — Віктор Андрійович Ющенко призначений Прем'єр-міністром України.
Квітень 2001 р. — звільнений з посади глави уряду. Формально — у зв'язку з відставкою Кабінету Міністрів, неофіційно — через зростання політичного впливу та популярності.
2001–2004 рр. — лідер блоку "Наша Україна".
2002 р. — обраний народним депутатом України у складі блоку "Наша Україна", очолив однойменну фракцію у Верховній Раді.
2004 р. — президентська кампанія. Віктор Ющенко взяв участь у президентських виборах як кандидат від демократичної опозиції. Його основним суперником був прем'єр-міністр України Віктор Янукович, якого підтримувала чинна влада та адміністративний ресурс.
Передвиборча кампанія проходила в умовах жорсткого політичного протистояння, інформаційного тиску та численних порушень виборчого законодавства. Ющенко позиціонував себе як проєвропейський кандидат, який виступає за демократичні реформи, свободу слова, подолання корупції та обмеження впливу олігархічних груп.
Листопад 2004 р. — за результатами другого туру виборів Центральна виборча комісія оголосила переможцем Віктора Януковича. Ці результати були оскаржені штабом Ющенка та визнані значною частиною українського суспільства і міжнародних спостерігачів як такі, що не відповідають реальному волевиявленню виборців.
Листопад–грудень 2004 р. — масові акції протесту, відомі як Помаранчева революція. Сотні тисяч громадян вийшли на майдани українських міст, вимагаючи перегляду результатів голосування та проведення чесних виборів.
3 грудня 2004 р. — Верховний Суд України визнав результати другого туру виборів недійсними та ухвалив рішення про проведення повторного голосування.
26 грудня 2004 р. — у повторному другому турі Віктор Ющенко здобув перемогу та був обраний Президентом України.
23 січня 2005 р. — відбулася інавгурація Віктора Ющенка як третього Президента України.
2005–2010 рр. — Президент України:
- курс на євроінтеграцію;
- утвердження свободи слова;
- політичні конфлікти всередині влади.
2012 р. — участь партії Ющенка "Наша Україна" у парламентських виборах — без проходження бар'єру.
Скандали
Вересень 2004 р. — різке погіршення стану здоров'я Віктора Ющенка під час активної фази передвиборчої кампанії. Він був терміново госпіталізований до клініки "Рудольфінерхаус" у Відні.
Вересень–жовтень 2004 р. — австрійські лікарі офіційно підтвердили факт отруєння діоксином. Концентрація отруйної речовини в організмі Ющенка перевищувала норму в тисячі разів. Подія викликала широкий міжнародний резонанс.
2004–2005 р. — команда майбутнього президента Ющенка заявила про навмисну спробу усунення опозиційного кандидата шляхом отруєння. Подію розцінили як політичний злочин.
2005–2010 рр. — тривало досудове слідство в Україні. Попри численні експертизи та заяви, конкретні виконавці та замовники отруєння офіційно не були встановлені. Обставини, час і механізм отруєння залишилися предметом суспільних дискусій.
Після 2010 р. — після завершення президентства Ющенка справа фактично втратила активний хід, а його отруєння закріпилося в українській та міжнародній історії як один із найрезонансніших політичних скандалів періоду новітньої України.
Нагороди
1996 р. — Почесна відзнака Президента України.
1997 р. — Заслужений економіст України.
1997 р. — за версією журналу Global Finance увійшов до шістки найкращих банкірів світу.
1999 р. — Державна премія України в галузі науки і техніки.
2005 р. — президент Ющенко отримав номінацію на Нобелівську премію миру.
2016 р. — медаль "25 років незалежності України".
Почесний доктор НаУКМА.
Doctor honoris causa Люблінського католицького університету.