Третьякова Галина Миколаївна — народна депутатка України IX скликання, голова Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
Особисті дані
Місце та дата народження — 21 січня 1963 р., село Новокубанка, Цілиноградська область, Казахська РСР
Склад сім'ї в якій народилася та яку створила — чоловік Сергій Попов (у шлюбі з 2019 р). Має 4 дітей — 2 синів та 2 дочок.
Освіта — 1980-ті рр. — закінчила Харківський авіаційний інститут за спеціальністю інженер-механік авіаційних двигунів.
Здобула другу освіту у Київському університеті ринкових відносин, де отримала ступінь магістра за спеціальністю фінанси.
Пізніше навчалася в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Має науковий ступінь кандидата економічних наук.
Персональні факти з біографії — Галина Третьякова вільно володіє кількома іноземними мовами.
Має репутацію жорсткої технократки та прихильниці радикальних реформ соціальної системи.
Публічно відстоює принципи фінансової дисципліни та особистої відповідальності громадян.
Професійна діяльність
1991–1999 рр. — директорка зі страхової справи, перша заступниця генерального директора компанії "АСКА-Життя", яка належала до структур, пов'язаних із Ринатом Ахметовим. На той час між київським та донецьким офісами компанії відбувалось протистояння, у результаті якого Третьякова зміцнила свої позиції у київському підрозділі.
1999–2009 рр. — голова правління Української акціонерної страхової компанії "АСКА-Життя".
ЗМІ того часу писали про бізнес-конфлікт між Третьяковою та групою Ахметова (яку представляв Олександр Сосіс). У медіа згадувалось, що Третьякова Галина нібито користувалась "кришуванням" міліції та київського УБОЗу, а також підтримкою кримінального авторитета Бориса Савлохова ("Солохи"), який контролював у столиці казино та ринки. Після загибелі Савлохова у 2004 році її позиції ослабли, і під тиском "донецьких" вона була змушена продати свої активи в АСКА за значно заниженою ціною.
2009–2010 рр. — членкиня Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, директорка департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ.
2015–2019 рр. — входила до Громадських рад при Міністерстві соціальної політики України, Міністерстві охорони здоров'я, Нацкомфінпослуг та Комітеті ВРУ з питань податкової та митної політики.
З 2017 р. — експертка групи "Реформа фінансового сектору та пенсійної системи" у складі "Реанімаційного пакету реформ".
Була членкинею правління Пенсійного фонду України та головою Громадської ради при ПФУ.
2017 р. — заснувала та очолила громадську організацію "Інститут громадянських свобод".
Статки
2019 р. — у декларації Третьякова вказала:
- дві квартири у Києві, придбані у 1990-х рр;
- третю квартиру (100 м²), що будується компанією "Укрвійськбуд";
- у чоловіка — земельна ділянка 2,5 тис. кв. м на Київщині;
- два автомобілі: Citroen Grand Picasso (2016) та Citroen C4 Picasso (2013).
Готівка та рахунки:
- $10 000;
- 25 тисяч грн;
- 158 тисяч грн на рахунках.
Політика
2019 р. — кандидатка у народні депутати від партії "Слуга народу" (№54 у виборчому списку).
29 серпня 2019 р. — Третьякова отримала повноваження народної депутатки IX скликання:
- Обрана головою Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
- Представниця у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання на Донбасі — членкиня робочої підгрупи з гуманітарних питань.
- Як економістка і фінансистка — одна з розробниць проєкту пенсійної реформи; виступає за підвищення пенсійного віку та впровадження накопичувальної пенсійної системи на індивідуальні рахунки.
Лютий 2020 р. — заявила про можливість ліквідації Пенсійного фонду України або його перетворення на Національне страхове агентство.
2020–2021 рр. — активно просувала законодавчі ініціативи щодо реформи соціального страхування та об'єднання державних фондів.
Скандали
Січень 2020 р. — заявила, що "пенсіонери на окупованих територіях мають право на дві пенсії", що викликало суспільну дискусію.
Квітень 2020 р. — Третьякова, депутат від "Слуги народу", стала співавторкою закону №553 про зміни до бюджету, який тимчасово позбавив понад мільйон осіб з інвалідністю виплат на догляд.
Червень 2020 р. — під час онлайн-дискусії заявила, що "у бідних родинах народжуються діти дуже низької якості", а також згадала практику стерилізації безробітних жінок у деяких країнах. Висловлювання спричинило масштабний резонанс і вимоги скласти повноваження голови комітету.
2020 р. — Третьякова запропонувала скасувати частину пільг для контрактників-учасників бойових дій, якщо вони не були поранені. Це спричинило флешмоб ветеранів #ВибачтеЩоНеЗдохли.
Жовтень 2021 р. — у внутрішньому чаті фракції "Слуга народу" після смерті депутата Антона Полякова написала "одним ворогом менше". За це була відсторонена від пленарних засідань на п'ять днів.
Травень 2022 р. — стала співавторкою законопроєкту №7351, який дозволяв командирам ЗСУ застосовувати смертельну силу до військових за невиконання наказів. Документ викликав хвилю критики та був оцінений як спроба відновити смертну кару в Україні.
22 липня 2025 р. — депутат Третьякова проголосувала "за" законопроєкт №12414, який обмежує повноваження НАБУ та САП. Після цього голосування по всій країні відбулися антикорупційні протести.