Пінчук Віктор Михайлович — український підприємець, політик, мільярдер та олігарх, зять другого президента України Леоніда Кучми. Засновник інвестиційно-консалтингової компанії EastOne та "Фонду Пінчука", власник медіагрупи StarLightMedia.
Особисті дані
Місце та дата народження — 14 грудня 1960 р., м. Київ.
Склад сім'ї в якій народився та яку створив — батьки Михайло Аронович та Софія Йосипівна.
З 1998 року перебував у фактичному шлюбі, а у 2002 році офіційно одружився з Оленою Франчук, дочкою експрезидента України Леоніда Кучми. Подружжя має чотирьох дітей: дочок Марію, Катерину, Вероніку та сина Романа.
Освіта — 1983 р. — закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за спеціальністю "Обробка металів тиском", та отримав кваліфікацію інженера-металурга.
Персональні факти з біографії — Віктор Пінчук походить із відомого єврейського роду ашкеназі.
19 лютого 2013 р. — Віктор Пінчук приєднався до ініціативи Giving Pledge ("Клятва дарування"), заснованої Біллом Гейтсом і Ворреном Баффетом, взявши на себе зобов'язання інвестувати половину або більше своїх статків у благодійні проєкти за життя та після нього.
Професійна діяльність
1981–1983 рр. — лаборант Дніпропетровського металургійного інституту.
1982 р. — різальник холодних труб, Нижньодніпровський трубопрокатний завод.
1983–1997 рр. — стажист-дослідник, інженер, старший інженер, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник Державного науково-дослідного проєктного інституту трубної промисловості, Дніпро.
1997 р. — президент інвестиційної групи "Інтерпайп", Дніпро.
До січня 2000 р. — радник Президента України.
До лютого 2000 р. — член Ради підприємців при КМ України.
2007 р. — заснував корпорацію EastOne, міжнародну інвестиційно-консалтингову компанію, що включає понад 20 бізнесів і проєктів в Україні та за кордоном.
2008 р. — EastOne придбала 71% акцій видавництва "Економіка", яке видає газету "Дело" та журнал "ІнвестГазета".
2009 р. — заснував StarLightMedia, медіагрупу, до складу якої входять ICTV, СТБ, Новий канал, ОЦЕ ТБ, М1.
2017 р. — член Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".
Статки
Віктор Пінчук є власником впливової бізнес-групи "Інтерпайп", яка є ключовим гравцем на ринку металевих труб. Основна її діяльність зосереджена у сталеливарній промисловості. Компанія також опосередковано контролює активи у сферах промисловості, послуг та інформації. Основні підприємства розташовані у Дніпропетровській області, головний офіс – у Дніпрі.
У 2006 році Пінчук заснував інвестиційно-консалтингову групу "EastOne", яка керує понад 20 бізнесами та проєктами. Серед них:
- Interpipe ПАТ – трубно-сталеливарна корпорація.
- StarLightMedia – одна з найбільших медіагруп України:
- телеканали ICTV, СТБ, Новий канал, QTV, М1, М2;
- газети "Факты и комментарии", "ИнвестГазета", "ДЕЛО".
- Viktor Pinchuk Foundation – благодійний фонд.
- Eastlabs – бізнес-інкубатор у сфері ІТ.
Майже половину статків Віктора Пінчука становить нерухомість, більшість якої розташована за кордоном.
2008 р. – його дружина, Оксана Пінчук, придбала віллу в лондонському районі Кенсінгтон за 80 млн фунтів стерлінгів. Того ж року сам Пінчук купив чотири вілли на Сардинії (Італія) за 75 млн доларів.
Згодом він став власником двох елітних об'єктів нерухомості в Лондоні після судової тяганини з Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим.
- 2008 р. – 203-тє місце у Forbes, $5 млрд.
- 2009 р. – 246-те місце у Forbes, $2,6 млрд.
- 2011 р. – 336-те місце у Forbes, $3,3 млрд (№2 в Україні після Ріната Ахметова).
- 2013 р. – 353-тє місце у Forbes, $3,8 млрд.
- 2012 р. – 255-те місце у Forbes, $4,2 млрд.
- 2019 р. – $2,31 млрд (зменшення на 14% від 2018 року).
- 2020 р. – оцінка Forbes Україна, $1,4 млрд.
- 2021 р. – $2,6 млрд (зростання на 8% від 2020 року).
Благодійність
1992 р. — початок благодійної діяльності Віктора Пінчука. Його фонд реалізує низку благодійних проєктів, зокрема програми "Колиски надії", Центр Сучасного мистецтва PinchukArtCentre, Київська школа економіки (KSE), підтримка місцевих єврейських громад в Україні та інші.
2006 р. — за сприяння Віктора Пінчука був організований найбільший приватний обід на Давоському форумі на підтримку України.
2008 р. — фінансування української експозиції на 52-му Венеціанському бієнале. Інвестиції у творчість кінорежисера Стівена Спілберґа — за сприяння Пінчука знято документальний фільм "Назви своє ім'я" про Голокост.
Проєкти Фонду Пінчука:
- Боротьба зі СНІДом.
- Найбільша в Україні стипендійна програма для талановитої молоді "Завтра.UA".
- Міжнародна програма для молодих українських фахівців, що надає можливість навчання в престижних міжнародних університетах "Всесвітні студії" (WorldWideStudies).
- Програма "Публічні лекції" для українських студентів.
- Київська школа економіки.
- Мережа центрів допомоги новонародженим — проєкт, що передбачає створення сучасних медичних центрів по всій Україні.
- PinchukArtCentre — найбільша арт-інституція в Центральній і Східній Європі, з понад 3 мільйонами відвідувачів.
- Створення глобальної премії Future Generation Art Prize для молодих художників до 35 років.
- Національна Премія PinchukArtCentre для молодих українських художників.
Підприємства бізнес-групи "Інтерпайп" та благодійний фонд Пінчука активно допомагають армії та мирному населенню. Вони займаються
- Виготовленням оборонних конструкцій для захисту Києва, Дніпра, Нікополя та Новомосковська.
- Матеріальною підтримкою військових частин: постачанням пального, металу, бетонних блоків, плит, будматеріалів, термобілизни тощо.
- Облаштуванням 18 тимчасових укриттів, у яких можуть перебувати понад 8,5 тис. осіб під час обстрілів.
- Закупівлею засобів індивідуального захисту, реанімаційних рюкзаків та медикаментів для військових і територіальної оборони.
25 серпня 2022 р. — Фонд Віктора Пінчука передав ЗСУ 12 безпілотників. Загалом фонд надав допомогу армії та цивільним на понад 45 млн доларів.
Політика
Вперше у гучний скандал Віктор Пінчук потрапив у 1999 році. Йшлося про розкрадання державного майна, ухилення від сплати податків, переховування валюти за межами України.
2004 р. — під час президентства свого тестя Леоніда Кучми консорціум Інвестиційно-металургійний союз, співзасновниками якого були Віктор Пінчук і Рінат Ахметов, отримав у власність 93,02% акцій заводу "Криворіжсталь". Згодом Суд Києва визнав незаконним продаж комбінату й постановив повернути його у Фонд держмайна.
2005 р. — суд також визнав незаконною приватизацію Нікопольського феросплавного заводу Пінчуком, було постановлено повернути контрольний пакет державі. Боротьба за власність тривала два роки і завершилася угодою між групами Віктора Пінчука та Ігоря Коломойського щодо поділу заводу. Держава не повернула нічого у свою власність
Народний депутат України 3-го скликання (1998–2002 рр.):
Березень 1998 р. — обраний народним депутатом України 3-го скликання.
Липень 1998 р. — призначений головою підкомітету з питань підприємництва, інвестиційної політики та антимонопольного законодавства Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій.
Травень 1998 — квітень 1999 рр. — Член фракції НДП.
З квітня 1999 по 2002 рр. — член групи "Трудова Україна".
Народний депутат 4-го скликання (2002–2006 рр.):
Квітень 2002 — квітень 2006 рр. — народний депутат України 4-го скликання.
Червень 2002 р. — член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій.
Травень — червень 2002 р. — член фракції "Єдина Україна".
Червень 2002 — квітень 2004 рр. — член фракції партій ППУ та "Трудова Україна".
4 грудня 2004 р. — член фракції "Трудова Україна".
Грудень 2004 — січень 2005 рр. — позафракційний.
Січень — вересень 2005 р. — член групи "Демократична Україна".
Вересень — листопад 2005 р. — член фракції "Вперед, Україно!".
Листопад 2005 р. — член групи Народного блоку Литвина.
Віктор Пінчук завжди демонстрував обережну позицію щодо Росії:
2004 р. – започаткував у Криму конференцію Ялтинської європейської стратегії (YES).
2014 р. – після анексії Криму Росією конференція переїхала до Києва, ставши символом прагнення України до відновлення територіальної цілісності.
2016 р. – у своїй статті для The Wall Street Journal запропонував Україні відмовитися від сподівань на повернення Криму та вступу до ЄС, що викликало широкий резонанс.
Однак після початку повномасштабної війни Пінчук зайняв жорстку позицію щодо Росії — він засуджує військові злочини РФ та фінансує закупівлю військової техніки.