Україна увійшла до десятки країн із найвищим рівнем втрати людського та інтелектуального потенціалу. За підсумками 2024 року наша держава посіла 7-ме місце у глобальному рейтингу The Global Economy, що оцінює масштаби переміщення людей та "витоку мізків".
Попри незначне поліпшення показників з минулого дослідження, ситуація залишається проблемою з довгостроковими наслідками для економічного розвитку.
Рівень відпливу людського капіталу в Україні майже вдвічі вищий за світовий — дослідження
У 2024 році індекс відпливу людей для України становив 8,4 бала з 10. Формально це крок назад від пікового значення 2023 року, однак у практичному вимірі показник майже вдвічі перевищує середньосвітовий рівень — 4,98 бала. За весь період спостережень з 2007 року середнє значення для України — 6,26 бала, що стабільно фіксує країну в зоні підвищеного ризику.
Найближче до стабільного для світової економіки рівня Україна була у 2018 році, коли індекс знизився до 4,9 бала. Тоді міграція залишалася переважно економічним вибором, а не питанням безпеки.

Міграція для українців стала стратегією виживання
Ключова відмінність нинішнього етапу — зміна мотивації. Якщо раніше виїзд кваліфікованих кадрів означав пошук вищих доходів або кар'єрних можливостей, то сьогодні він дедалі частіше є реакцією на ризики. Фактично класичний brain drain трансформувався у масштабну втечу людського капіталу.
Україну залишають ті, хто формує найбільшу цінність для бюджету країни та суспільства:
- лікарі,
- інженери,
- підприємці,
- IT-фахівці,
- менеджери середньої та вищої ланки.
Для економіки це не просто скорочення робочої сили, а втрату управлінської та інноваційної спроможності. Втрату розвитку та, в деякому аспекті, майбутнього розвиненої держави.
Економічний ефект: втрати які поки непомітно
Наслідки відтоку кадрів виходять далеко за межі демографічної статистики. Дефіцит спеціалістів стримує розвиток ключових секторів — від медицини до інфраструктури. Паралельно зменшується податкова база, що створює додатковий тиск на державні та місцеві бюджети.
У довгостроковій перспективі це знижує потенціал економічного зростання, ускладнює залучення інвестицій і підвищує вартість відновлення країни після війни. Втрата людського капіталу — один із найбільших ризиків, який не компенсується швидкими фінансовими рішеннями.
На тлі зростання частки людей пенсійного віку, осіб з інвалідністю та ветеранів війни втрата мізків і загалом людського капіталу має руйнівний ефект для економіки.
Країни, які виграють конкуренцію за таланти
На протилежному боці рейтингу — держави з мінімальним відтоком кадрів. Австралія, Норвегія та Швеція демонструють індекс у межах 0,3–0,6 бала. Їх приклад показує: поєднання безпеки, прогнозованої економічної політики та сильних інституцій не лише утримує власних фахівців, а й перетворює країну на магніт для талантів.

Для України цей рейтинг — не про статистика. Це сигнал про те, що людський капітал стає ще одним фронтом економічної боротьби, і без його збереження будь-які сценарії швидкого зростання залишатимуться лише на папері.
Майже 7 мільйонів за кордоном: як війна змінила міграційну карту України
Виїзд українців за межі країни поступово втрачає шоковий характер перших місяців війни. Проте у 2025 році міграційні потоки демонструють ознаки стабілізації та масштаб продовжує зростати.
За оцінками Агентства ООН у справах біженців, станом на 1 липня 2025 року у світі перебували 5,64 млн українських біженців. Абсолютна більшість із них, понад 5 млн осіб, проживають у країнах Європи, близько 560 000 — поза її межами.

Окрему групу становлять українці, які перебувають на території Росії. Востаннє їх чисельність оцінювали у 1,2 млн осіб ще в середині 2023 року. Через відсутність оновлених даних люди не враховуються в офіційній статистиці останніх років. Втім, навіть з таким підходом загальна кількість українців за кордоном оцінюється майже у 6,9 млн осіб.
Порівняно з кінцем 2024 року міграційний рух дещо скоротився — приблизно на 46 000 осіб. Проте це свідчить про зупинку різких хвиль виїзду.
Хто перебуває за кордоном — статистика
Опитування УВКБ у країнах ЄС показують — структура української міграції залишається незбалансованою з погляду ринку праці:
- 29% мігрантів — діти віком до 17 років;
- 37% — жінки віком 18–59 років;
- 16% — чоловіки.
Близько 50% українців виїхали в перші місяці війни — з лютого по квітень 2022 року, і саме ця група найбільш глибоко інтегрувалася у країнах перебування. 46% мають роботу, що знижує ймовірність повернення.
Найбільші громади українських біженців нині зосереджені у:
- Німеччині,
- Польщі,
- Чехії,
- Великій Британії,
- Іспанії,
- Італії,
- Франції.
Чи планують повертатися — сигнал для економіки
Лише 5% українців за кордоном заявляють про намір повернутися протягом року. Понад половина розглядає повернення як гіпотетичний сценарій без чітких термінів. Кожен восьмий уже не пов'язує своє майбутнє з Україною.
Для економіки це означає втрату не просто населення, а працездатного та адаптивного людського капіталу, який закріплюється за іншими юрисдикціями.
