В Україні формується довгостроковий тренд на локалізацію виробництва. В індустріальних парках уже збудовано або будується 37 заводів, а упродовж 2025 року статус учасника індустріальних парків набули 35 суб'єктів господарювання.
Такі дані наводить дослідження AIN "Український імпорт: нова логістика, нові коридори, нові гроші" з посиланням на Міністерство економіки.
Хто інвестує і чому
Серед інвесторів — великі міжнародні компанії: Saint-Gobain, Kingspan, Kronospan і Unilever. Директор з ІТ та аналітики Центру розвитку інновацій Михайло Лейченко зазначає: до 2022 року локалізація залишалася гаслом без реального наповнення, тепер вона перетворилася на помітний економічний феномен.
Серед ключових драйверів — державні програми із вимогами до локального компонента, доступ до інфраструктури індустріальних парків і ринкова логіка першочергового зайняття ніш. Роман Корнилюк із YouControl додає, що локалізація поширюється під тиском геополітичних ризиків і потреби у стійких ланцюгах постачання. Подальші темпи залежатимуть від стабільності валютного курсу.
Що дали державні програми
Програма "Національний кешбек" до березня 2026 року об'єднала 1 977 виробників і 1 413 продавців. Вони зареєстрували 420,8 тисячі українських товарів. Загальна сума виплаченого кешбеку з жовтня 2024 року — 6,7 млрд гривень, програмою користуються понад 4 млн громадян.
У сільському господарстві з грудня 2024 по листопад 2025 року 5 181 аграрне підприємство придбало 8 455 одиниць техніки українського виробництва. Сума закупівель – понад 5,74 млрд гривень. У машинобудуванні кількість заводів, чия техніка підлягає компенсації, зросла з 19 у 2024 році до 44 у 2025-му, асортимент — з 447 до 1 208 позицій.
Держзакупівлі і вимоги до локалізації
На майданчику "Prozorro" очікувана вартість закупівель з обов'язковою вимогою локалізації зросла у 2025 році на 109,83% — з 75,6 до 158,7 млрд гривень. Кількість лотів з такою вимогою збільшилася на 46,6% до 12 177. Це змушує імпортерів переходити до часткового складання або локального виробництва в Україні.