Імплантація зубів давно стала стандартом сучасної стоматології. Однак разом із розвитком технологій зросла і вартість лікування — причому не завжди за рахунок об'єктивної медичної складності.
Пацієнти найчастіше орієнтуються на ціну "за імплант", але вже в процесі лікування підсумкова сума може збільшуватися в рази. Виникає закономірне питання: за що саме платить пацієнт — за лікування чи за набір додаткових послуг?
Щоб розібратися в цьому, ми поговорили з практикуючим щелепно-лицевим хірургом, засновником клініки "Стоматологія Осадчого" — Ігором Олександрович Осадчий.
Ігор Олександрович Осадчий — щелепно-лицевий хірург та імплантолог, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії з більш ніж 40-річним клінічним досвідом.
Основний напрям роботи Ігоря Олександровича — хірургічна стоматологія та імплантація зубів, зокрема у складних клінічних умовах. У практиці лікаря — пацієнти з дефіцитом кісткової тканини, повторні втручання та випадки, ускладнені попереднім лікуванням. У своїй роботі він застосовує власні хірургічні підходи, що дозволяють у ряді випадків обходитися без кісткової пластики та синус-ліфтингу.
Особистий сайт лікаря: https://osadchy.doctor/
Ілюзія низької ціни: як формується підсумкова вартість
Пацієнт найчастіше бачить у рекламі вартість самого імпланта — і саме вона стає точкою входу. Однак, за словами лікаря, реальна економіка лікування вибудовується інакше.
"Клінікам простіше встановити відносно невисоку ціну за сам імплант, а основну рентабельність добрати за рахунок додаткових процедур. При цьому пацієнту не потрібен імплант — йому потрібен зуб замість втраченого", — пояснює Ігор Осадчий.
У результаті пацієнт оплачує не стільки саму операцію, скільки супутні елементи: кісткові матеріали, мембрани, фіксатори та інші витратні матеріали, необхідність яких не завжди очевидна. А інколи, за словами лікаря, застосування кістково-пластичних матеріалів може шкодити пацієнту та призводити не лише до втрати імпланта, а й до ускладнень.
Додаткові матеріали: де закінчується необхідність
Окремий блок витрат — це кісткові матеріали та різні допоміжні технології.
Чіткої регламентації щодо використання таких матеріалів немає, а доцільність у кожному конкретному випадку значною мірою залежить від лікаря. Тому нерідко допоміжні матеріали застосовуються там, де в цьому немає реальної потреби.
Ігор Осадчий зазначає, що подібна практика спостерігалася ще у 2000-х роках, коли лікарі масово використовували штучну кістку для загоєння лунки після видалення зуба.
"У більшості випадків організм самостійно справляється із загоєнням. Матеріали не шкодять, але часто не є необхідними", — підкреслює він.
Сьогодні ситуація багато в чому зберігається: технології стали складнішими, але логіка залишилася тією ж — чим більше матеріалів, тим вищий чек.
Тимчасові конструкції: медична логіка чи фінансова підстраховка
Популярні протоколи "зуби за день" передбачають встановлення тимчасових конструкцій одразу після операції. З одного боку, це виглядає як комфортне рішення для пацієнта. З іншого — виникає питання: чи дійсно це необхідно?
"Слизова заживає за кілька днів. Носіння тимчасової конструкції місяцями не має медичного сенсу", — говорить лікар.
За його словами, тимчасові протези часто виконують іншу функцію — знижують фінансові ризики клініки. Якщо імплант не приживеться, дешеву конструкцію значно простіше замінити, ніж дорогу постійну роботу.
Коли пацієнт дійсно переплачує
На думку спеціаліста, основні переплати формуються у трьох випадках:
- коли пацієнту продають додаткові матеріали без чітких показань
- коли лікування будується навколо протоколу, а не клінічної ситуації
- коли у вартість включаються рішення, які страхують клініку, а не пацієнта
Окремо лікар відзначає тенденцію до нав'язування седації: в амбулаторних умовах це не завжди виправдано ні з медичної, ні з фінансової точки зору.
Як пацієнту захистити себе
Головне правило, за словами лікаря, — не погоджуватися на лікування без чіткого розуміння діагнозу та кінцевого результату.
"Ви не повинні виходити з кабінету без діагнозу і розуміння того, що саме ви отримаєте в результаті", — наголошує Ігор Осадчий.
Перед початком лікування пацієнт має:
- отримати обґрунтований діагноз
- розуміти план лікування
- знати підсумкову вартість
- розуміти прогноз і гарантії
І лише після цього приймати рішення.