Українські природні ресурси опинилися в центрі геополітичного протистояння між світовими державами-лідерами. Поки китайські компанії активно освоюють окуповані Росією території на сході України, США намагаються отримати доступ до надр на підконтрольній українському уряду території.
Китайська експансія на окупованому Донбасі
Як повідомляє видання NV, щонайменше десять приватних китайських компаній розпочали активну співпрацю з окупованими територіями Донецької та Луганської областей. Їхня діяльність охоплює різні галузі: від енергетики та сільського господарства до легкої промисловості. Перші серйозні контакти почалися навесні 2023 року під час виставки "Кантонський ярмарок" у Гуанчжоу.
Китайські компанії постачають обладнання та створюють спільні підприємства на окупованих територіях. Наприклад, Liming Heavy Industry Science & Technology забезпечила окупаційну компанію "Надра" стаціонарними дробарними установками. Компанії Amma Construction Machinery Shanghai та Zhongxin Heavy Industrial Machinery підписали угоди про співпрацю з "Каранським кар'єром" на окупованій Донеччині.
Особливу увагу бізнес Китаю приділяє вугільній промисловості. Виробник гірничодобувної техніки Sany Heavy Industry поставив прохідницькі комбайни компанії "Імпекс-Дон", яка контролює чотири шахти на окупованих територіях.
За даними експертів, частка Китаю в загальному імпорті товарів до окупованої Луганщини у 2023 році сягнула 60%. Росія активно сприяє цьому процесу, намагаючись залучити китайських інвесторів до відновлення зруйнованих війною районів.
Американські амбіції та українська відповідь
На іншому фронті розгортається не менш драматична ситуація. Адміністрація Дональда Трампа розраховує отримати 500 мільярдів доларів з видобутку корисних копалин в Україні та висунула пропозицію щодо передачі США 50% власності на українські надра. За оцінками Forbes, сукупна вартість корисних копалин в Україні сягає 15 трильйонів доларів.
Ініціатива щодо доступу до українських надр виникла не випадково. Ще на етапі передвиборчої кампанії президент Зеленський включив пункт про доступ партнерів до корисних копалин України до свого Плану перемоги, намагаючись зацікавити тоді ще кандидата в президенти США Дональда Трампа.
Особливий інтерес США викликають рідкоземельні елементи – літій, титан, марганець, уран, графіт і цирконій, які є критично важливими для високотехнологічних галузей. За словами німецького політолога Якуба Кулліка, Трамп зацікавлений у цих ресурсах через значну залежність американської економіки від китайських джерел постачання. Лише запасів українського титану, за словами президента Зеленського, вистачить для промисловості на 40 років.
Конкретна пропозиція США була представлена під час візиту міністра фінансів Скотта Бессента до Києва. Однак президент Зеленський відхилив цю ініціативу через відсутність чітких гарантій безпеки з боку США.
Білий дім, в особі речника Ради національної безпеки Брайана Г'юза, назвав це рішення "недалекоглядним", наголошуючи, що угода дозволила б американським платникам податків "повернути" надану Києву допомогу та сприяла б зростанню української економіки. Українська сторона розглядає можливість альтернативної угоди, яка б враховувала стратегічні інтереси країни та забезпечувала справедливий розподіл ресурсів.
Геополітичні наслідки
Ситуація навколо українських надр демонструє складну геополітичну гру. Росія прагне через економічні механізми прив'язати Китай до окупованих територій, створюючи додаткову зацікавленість Пекіна в російському контролі над цими регіонами. Водночас США намагаються забезпечити свої інтереси через прямі домовленості з українською владою.
Експерти порівнюють поточну ситуацію з розподілом африканських колоній у XVIII столітті. Вони застерігають, що подібні угоди можуть призвести до втрати Україною контролю над власними ресурсами без гарантій їх ефективної розробки та використання в інтересах української держави.
Український уряд опинився перед складним вибором. З одного боку, країна потребує міжнародної підтримки та інвестицій у видобувну галузь. Однак з іншої сторони – держава має захищати національні інтереси та забезпечувати справедливі умови співпраці з міжнародними партнерами.