Після приєднання України до Європейського Союзу український агросектор може розраховувати приблизно на €300 млн прямої підтримки в перший рік. Протягом наступного десятиліття ця сума, за прогнозом аналітиків, може зрости в чотири рази — до €1,2 млрд щорічно.
Такі оцінки містяться в дослідженні Інституту економічних досліджень та Warsaw Enterprise Institute, присвяченому впливу вступу України на Спільну аграрну політику ЄС.
Це суттєво менше за суми, на які Україна могла б претендувати за нинішньою моделлю розподілу коштів Спільної аграрної політики ЄС. Причина — Брюссель готує нову систему фінансування, яка змінить принцип розподілу аграрних грошей між країнами.
€300 млн замість €12 млрд: скільки отримає агросектор України після вступу до ЄС
Український агросектор має масштаб, здатний суттєво змінити баланс у європейській аграрній політиці. Станом на 2025 рік в Україні налічувалося понад 32,7 млн га сільськогосподарських угідь. Якщо після вступу діяли нинішні правила САП, масштаб українських виплат був би значно більшим. За розрахунками Bruegel, Україна могла б отримати близько €85 млрд за сім років — понад €12 млрд щороку.
Оцінка ІЕД та Warsaw Enterprise Institute дещо ширша — від €70 млрд до €96,5 млрд за семирічний період.
ЄС переходить на нову модель
Європейська комісія пропонує реформувати бюджет ЄС на 2028–2034 роки та відмовитися від нинішньої конструкції Спільної аграрної політики. Аграрні програми планують об'єднати з іншими напрямами фінансування в національні та регіональні партнерські плани. Загальний ресурс нової системи може становити €865 млрд.
Одночасно зміниться підхід до прямих виплат фермерам. Новий інструмент DABIS передбачає поступове зменшення виплат зі зростанням їх розміру та ліміт у €100 000 на одне господарство на рік.
Середній бізнес — головний претендент на гроші
Найбільший економічний ефект від європейських виплат, імовірно, отримають не найбільші агрохолдинги, а середні компанії. За оцінкою авторів дослідження, в Україні близько 20 000 таких підприємств. У середньому вони обробляють приблизно 485 га.
Їх перевага — поєднання масштабу та адміністративної спроможності. Такі компанії вже здатні виконувати значну частину регуляторних вимог, які висуватиме ЄС, але водночас їх площі не створюють ризику швидкого досягнення ліміту €100 000.
"Швидше за все, вони стануть основними бенефіціарами прямих виплат, адже такі підприємства володіють необхідною адміністративною спроможністю для дотримання стандартів ЄС і не впираються у стелю виплат у розмірі 100 тис. євро", — підкреслила співавторка дослідження та наукова співробітниця ІЕД Анастасія Кропова.
Для великих агрохолдингів ситуація інша. В Україні близько 100 компаній обробляють від 10 000 до 500 000 га. Якщо ліміт €100 000 застосовуватиметься не лише до окремих компаній, а й до пов'язаних юридичних осіб, потенційний обсяг прямої підтримки для великих груп буде обмеженим.
Для малих фермерів головним викликом стане не конкуренція
Найбільше проблем із доступом до європейських коштів можуть виникнути у малих виробників. Йдеться приблизно про 4 млн господарств і виробників, які забезпечують близько 30% української аграрної продукції. Частина з них не інтегрована у формальні аграрні структури.
Для участі в європейських програмах їм доведеться відповідати низці формальних критеріїв — від реєстрації до вимог щодо мінімальної площі та підтвердження відповідності правилам ЄС.
Тобто саме по собі членство в ЄС не означатиме автоматичного доступу до аграрних грошей.
Що Україні потрібно зробити до вступу в ЄС
Ключовий ризик для України — не лише обсяг майбутнього фінансування, а готовність інфраструктури до роботи за європейськими правилами. Україні необхідно розбудовувати земельні реєстри, системи контролю та платіжну інфраструктуру, а також створювати механізми, які допоможуть малим і середнім виробникам адаптуватися до вимог ЄС.