Літо в розпалі — а отже, і сезон відпусток теж. Хтось уже повернувся з моря, хтось тільки збирається, а хтось дивиться на календар і рахує: скільки ж днів йому насправді належить. І тут виявляється цікава річ — у різних країнах ці цифри відрізняються дуже сильно.
Про це розповідає видання "Слово і Діло".
Хто в Європі відпочиває найдовше
Найбільше пощастило іспанцям, мальтійцям та французам — у них по 30 днів законної відпустки на рік. Британці й естонці трохи відстають, але теж непогано — 28 днів. У Люксембурзі відпочивають 26 днів, а в Австрії, Данії, Норвегії та Швеції — по 25.
Українці, до речі, теж у непоганій компанії. Наші 24 дні відпустки — це стільки ж, скільки в Німеччині чи Фінляндії. Хоча тут є нюанси: неповнолітні працівники (до 18 років) мають право на 31 день, люди з інвалідністю I та II групи — на 30, III групи — на 26. А от учителям і науковцям пощастило найбільше — їм може належати аж до 56 днів відпочинку. Є ще додаткові дні для тих, хто трудиться у шкідливих умовах або виховує дітей, а військові ЗСУ живуть за зовсім іншим графіком — не таким, як цивільні.
Варто зазначити, що український онлайн-журнал Divoche.Media, в межах трансформації своєї внутрішньої корпоративної політики, запроваджує додаткові оплачувані вихідні для покращення умов праці та підтримки жіночого здоров'я.
У Португалії відпустка коротша — 22 дні. Але найбільше країн зібралося на позначці 20 днів — це Бельгія, Болгарія, Греція, Ірландія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Нідерланди, Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Чехія і Швейцарія. Виходить, що саме 20 днів — це така собі негласна європейська норма.
Що за межами Європи
За океаном і на інших континентах теж є свої щасливчики. У Бразилії, ОАЕ та Перу відпочивають цілих 30 днів — не гірше, ніж в Іспанії. В Австралії та Новій Зеландії трохи менше, 28 днів. Кенійці, нігерійці, жителі ПАР та Саудівської Аравії мають по 21 дню. В Індії ситуація не така однозначна — цифра різниться від штату до штату, але в середньому виходить приблизно 18 днів.
А ось кому точно не позаздриш, так це працівникам у Східній Азії. У Південній Кореї можна розраховувати на 15 днів відпустки, але спочатку доведеться відпрацювати цілий рік. У Канаді й Туреччині — по 14 днів, теж не одразу. В Ізраїлі та Мексиці — усього 12 днів, і теж тільки після року роботи. Японцям ще складніше: право на відпустку виникає лише через півроку, і навіть тоді це буде якихось 10 днів. А рекордсмен за скромністю — Китай, де на відпочинок офіційно виділяють лише 5 днів на рік.
Окремо варто сказати про США. Там взагалі немає закону, який би зобов'язував роботодавця давати відпустку. Усе вирішується індивідуально — домовляєшся з компанією, і скільки домовишся, стільки й матимеш.
Що більше стаж — то довша відпустка
У деяких азійських країнах є ще одна цікава деталь: скільки днів відпустки тобі належить, залежить від того, скільки років ти вже пропрацював. У Китаї, наприклад, ті самі 5 днів — це лише для новачків. Щоб отримати повні 15 днів, треба відпрацювати щонайменше 20 років. У Японії схожа логіка: базові 10 днів можуть перетворитися на 20, якщо стаж перевищує 6 років.
Тож усі ці цифри — насправді лише мінімум, встановлений законом. На практиці відпустка у багатьох країнах може виявитися й довшою — усе залежить від стажу, професії та того, як домовишся з роботодавцем.