Бренд з Вінниччини Vereta перетворює те, що зазвичай вважають сміттям, на нові товари. Попри невеликий штат з семи людей та виробництво в селі, компанія співпрацює з дизайнеркою Ксенією Шнайдер, авіакомпанією SkyUp, брендом одягу Papaya.
Про це повідомило видання Forbes.ua.
Від екоактивізму до підприємництва
Засновник Vereta Юрій Степанець прийшов до ткацтва через екологічну активність. У 2006 році разом із друзями заснував організацію "Наше Поділля", яка займалась екопросвітою. Згодом за 10 тисяч гривень купили хату у селі Стіна на Вінничині та створили там екоцентр. Одне з завдань — утилізувати текстиль системніше та вигідніше. У 2020 році Степанець наважився відкрити майстерню.
План був простий: закупити ткацькі верстати, знайти місцевих майстринь та облаштувати цех. Перші вироби ткали на старовинних верстатах, проте для якісної роботи потрібно було сучасне обладнання — 18-20 тисяч гривень за одиницю. Нові верстати, швейні машинки та запаси ниток закупили після отримання гранту 50 тисяч гривень від фонду "МХП-Громаді".
Економіка переробки
Щороку компанія переробляє до двох тонн текстильних відходів, які безплатно отримує від українських брендів Papaya, Bezbrendu та Adelin. Авіакомпанія SkyUp віддавала вживану форму стюардес. Дизайнерка Ксенія Шнайдер замовляла тканини, виготовлені з вживаного джинсу, який сама постачала.
Майстрині перетворюють обрізки на килимки, косметички, чохли для ноутбуків та інші аксесуари. Середня вартість виробу — 900 гривень, при тому головний матеріал компанія отримує безплатно.
Для ткацтва тканина має бути м'якою та довжиною 50-60 см. Із залишків від худі можна пошити килимки, із бавовни — косметички. Найкращий матеріал — обрізки з футболок.
Спочатку Степанець сам звертався до великих текстильних виробництв та пропонував співпрацю. Так вдалося налагодити роботу з брендами Papaya та Bezbrendu, а також маленькими виробництвами худі та футболок.
Онлайн-магазин Adelin переробляє частину відходів (15-20% від виробництва) самостійно, шиючи з них одяг та форму для робітників, розповідає співзасновниця Юлія Крупенкова. Ще 10% — довгі обрізки для апсайклінгу — відправляють до Vereta.
Фінансові показники
У 2026 році це мікробізнес з потенціалом зростання. Виторг — близько 900 тисяч гривень на рік. Дві третини продажів надходить через соцмережі, звідки покупці переходять на сайт. Також компанія продає товари у фізичних магазинах: "ШоШоурум" у Вінниці, "Незалежні" в Одесі та Sobi в Ужгороді. Надходили замовлення з-за кордону: з Лондона, Амстердама та Чикаго.
Раніше продукція реалізовувалась у мережі "Сільпо" та інтернет-магазині "Всі свої". З обома партнерами роботу призупинили. Вони більше зацікавлені у масових постачальниках, тож це став сигнал про необхідність зростання, визнає засновник.
Особливості роботи з майстринями
У компанії працюють п'ять майстринь, швачка та директорка виробництва. Більшість — мешканки села Стіна, що несподівано стало викликом. Місцеві жінки погодилися працювати лише з дому, адже їм потрібно дбати про город та господарство. Тому від централізованого цеху відмовилися, натомість встановили по верстату вдома у кожної працівниці. Хатина слугує екоцентром, куди можна приїхати пожити за символічний внесок. Бізнес частіше підлаштовується під майстринь, ніж навпаки. Коли є велике замовлення, але зараз період сінокосу — доводиться пояснювати замовнику про затримку.
Щомісяця команда виготовляє 50-60 килимків і близько сотні дрібних виробів. Найбільшу популярність мають маленькі товари на кшталт косметичок або чохлів — їх купляють близько 300 на рік. Вінницька міська рада часто закуповує подарунки для офіційних делегацій з-за кордону.
Колаборації
За шість років роботи відбулося кілька співпраць з іншими бізнесами. Одна з них — з SkyUp, для якої переробляли вживану форму стюардес. Все помаранчеве на сайті — з цієї колаборації. Отримані кошти перенаправляють на фонд "Левчик", який допомагає дітям з розладами аутичного спектру.
Також була робота з Ксенією Шнайдер: для її колекцій виготовляли тканини з вживаного джинсу. Останній сама майстриня надавала на переробку.
Восени 2024 року частину верстатів перевезли до Вінниці, орендували приміщення та залучили до виробництва майстринь-переселенок з Харківщини та Донеччини. Витрати вже окупилися. Амбіції на зростання є, тому підприємець планує масштабування в інші регіони України.