Яскраві цінники, "сімейні упаковки" та акції "1+1=3" здаються турботою про покупця, але насправді це продумана маркетингова стратегія. Видання УНІАН пояснило, як магазини змушують покупцівв переплачувати і що з цим робити.
Найпоширеніші трюки
"Сімейна упаковка" часто коштує дорожче, ніж дві звичайні поруч. Червоні цінники теж не гарантія вигоди — товар за 99 гривень можуть виставити з перекресленою ціною 154 гривні, створюючи ілюзію знижки. Спрацьовує й старий трюк із цінами на кшталт 15,99 гривні, які мозок сприймає як "п'ятнадцять", а не "майже шістнадцять".
Окрема увага приділяється так званим "товарам цінового іміджу" — молоку, яйцям, олії, за якими покупці оцінюють весь магазин, тоді як основну маржу мережі роблять на соусах, снеках і побутовій хімії. Велика упаковка теж не завжди вигідніша — іноді ціна за кілограм у ній вища, ніж у меншій. Окремий інструмент — програми лояльності: знижку отримують ті, хто ділиться даними про покупки, решта платить більше.
Як не переплачувати
Варто порівнювати не окремі акційні товари, а вартість усього звичного кошика в різних магазинах, і дивитися на ціну за одиницю — кілограм, літр чи одне використання. Акції "1+1=3" часто просто змушують купити зайве: варто перевіряти реальну ціну товару через пошук в інтернеті. Особливо це стосується товарів з коротким терміном придатності, які магазину вигідно швидше розпродати.
Коли маркетинг стає порушенням закону
Введення в оману — це будь-яка практика, через яку покупець ухвалює рішення, якого не прийняв би, знаючи правду. Найчастіше йдеться про розбіжність ціни на ціннику й на касі, дрібний шрифт з реальними умовами акції під великим написом "-30%", обважування товарів чи переклеювання стікерів із простроченим терміном придатності.
Водночас звичайний поведінковий маркетинг — музика, освітлення, розміщення товару на рівні очей — законний, якщо не спотворює об'єктивну інформацію про товар.
Якщо на касі пробили іншу ціну
За законом магазин зобов'язаний продати товар за ціною, вказаною на ціннику. Якщо ви вже заплатили більше, маєте право вимагати повернення різниці. Не варто сваритися з касиром — краще купити товар і викликати адміністратора. Якщо магазин відмовляється повертати гроші, варто сфотографувати цінник із товаром, зберегти чек і звернутися до Держпродспоживслужби або суду.
Під час воєнного стану позапланові перевірки торговельних мереж проводять лише за наявності загрози життю чи здоров'ю людей — тобто скарга не завжди означає перевірку.
Практичні поради
Варто перевіряти ціну на полиці перед тим, як класти товар у кошик, звіряти цінник із сумою в чеку одразу після виходу з магазину, слідкувати за термінами придатності на "акційних" товарах і користуватися контрольними вагами в залі. Розрахунок карткою залишає електронний слід, який стане в пригоді як доказ у разі спору.