Трудові відносини між працівником і роботодавцем регулюються в Україні Кодексом законів про працю (КЗпП). Він визначає основні підстави та порядок звільнення з роботи громадян. Читайте у матеріалі ABiznes детальніше про процедуру звільнення з посади за ініціативою працівника та роботодавця, правила подання заяви та інші деталі, на які варто звернути увагу.
Порядок звільнення працівника з посади
Процедура припинення трудових відносин регламентується статтями 36, 38 та 39 Кодексу законів про працю України. Кожна з цих статей визначає окремі підстави для їх розірвання:
- за згодою обидвох сторін;
- за бажанням працівника;
- через неможливість виконання умов договору.
Варто зазначити, що стаття 39 застосовується досить рідко, оскільки її умови мають специфічний характер.
Звільнення за власним бажанням
Працівник має право розірвати трудовий договір за умови попередження роботодавця у письмовій формі не пізніше, ніж за два тижні.
Та ж стаття передбачає винятки, коли відбувається звільнення за власним бажанням без відпрацювання 2 тижнів.
Звільнення за згодою сторін
Ця процедура регулюється статтею 36 КЗпП, більшість норм якої стосуються припинення строкових трудових договорів. Втім, цю статтю можна застосовувати і до безстрокових варіантів.
Трудовий договір може припинити дію за угодою сторін — ця норма дозволяє розірвати договір у будь-який термін, включно з днем подання заяви працівником. Головною умовою є взаємна згода між працівником і роботодавцем щодо припинення співпраці.
Якщо ж роботодавець не погоджується на звільнення з роботи за згодою сторін, він зобов'язується надати письмову відмову із зазначенням причин, чому виконання прохання не є можливим.
У випадку, коли обґрунтованої відмови немає, працівник має право припинити виконання трудових обов'язків та звернутися до суду для вирішення питання про звільнення.
Якщо працівник все ж отримав письмову відмову, документ має містити причини неможливості задоволення заяви, умови, за яких вона може виконуватися, а також нову дату звільнення, яку пропонує роботодавець.
Як краще звільнитися
Ключова різниця між звільненням за власним бажанням і за угодою сторін полягає в ініціативі та гнучкості процесу:
- Перший варіант передбачає більш жорсткі вимоги. Працівник, однак, має право відкликати заяву до завершення двотижневого терміну, якщо роботодавець ще не видав наказ про звільнення.
- Звільнення за угодою сторін надає можливість узгодити умови та строки припинення трудових відносин.
Припинення трудових взаємовідносин за ініціативою працівника (крім випадків, коли роботодавець порушив норми КЗпП чи умови договору) позбавляє його права отримувати допомогу по безробіттю у перші три місяці після проходження процедури реєстрації в центрі зайнятості.
Натомість звільнення за угодою сторін дозволяє отримати допомогу по безробіттю вже через тиждень після звільнення.
Звільнення за власним бажанням без відпрацювання
Воно можливе у випадках, коли роботодавець порушує норми трудового законодавства. Це стосується таких ситуацій:
- невиконання законодавства про працю, умов договору (колективного, трудового);
- вчинення мобінгу (цькування) щодо працівника або невжиття своєчасних заходів для його припинення. При цьому факт мобінгу має підтверджуватися офіційним судовим рішенням.
Ця норма дає працівникам право припинити співпрацю негайно, якщо роботодавець не дотримується своїх зобов'язань чи порушує права працівника.
Як написати заяву на звільнення
Якщо вирішили звільнитися, слід виконати наступні дії:
- Необхідно написати заяву на ім'я керівника підприємства чи установи. У заяві слід зазначити підстави, на яких базується прохання про звільнення. Якщо звільнення відбувається за статтею 38 КЗпП, важливо врахувати вимогу щодо двотижневого терміну попередження, за винятком випадків, які передбачає ця стаття. У разі звільнення за угодою сторін написання заяви не є обов'язковим. Для оформлення достатньо видання відповідного наказу по підприємству.
- Заяву на звільнення з роботи слід зареєструвати належним чином, обов'язково зафіксувавши дату її отримання роботодавцем. Саме від цієї дати починається відлік усіх строків, включаючи двотижневий термін попередження. Рекомендується складати заяву у двох примірниках. Один з них слід передати до відділу кадрів, секретаріату або приймальні, обов'язково отримавши на своєму екземплярі відмітку про реєстрацію із зазначенням дати.
- У заяві не варто зазначати конкретну дату звільнення. У такому випадку датою повідомлення роботодавця вважатиметься день, коли відповідальний працівник підприємства отримав лист у поштовому відділенні під підпис.
Зверніть увагу, що заяву на звільнення за власним бажанням працівник може написати від руки або надрукувати, але особистий підпис заявника є обов'язковим.
Як звільнитися з роботи у воєнний час
Під час воєнного стану основні вимоги до процесу звільнення залишаються незмінними. Як і раніше, працівник повинен продовжувати працювати ще два тижні після подачі заяви. Лише після цього, незалежно від бажання роботодавця, працівник офіційно звільняється.
Під час воєнного стану з'явилися нові підстави для звільнення працівників. Однією з таких є відсутність працівника на роботі понад 120 днів без попередження про причини цієї відсутності.
Якщо працівник протягом цього часу повідомляв роботодавця про причини своєї відсутності, звільнення за цією підставою суд може визнати незаконним. Також, якщо працівник відсутній на роботі кілька разів протягом періоду, який в сумі складає чотири місяці, це не є підставою для звільнення.
Роботодавець може звільнити працівника, якщо через окупацію або знищення виробничих потужностей підприємства неможливо забезпечити його роботою.
Також змінилися строки попередження про звільнення працівника. Тепер у роботодавця є не більше 10 днів, а не 2 місяці.
Невиконання працівником своїх робочих обов'язків понад 4 місяці не повинне розглядатися як звільнення через прогули. У сучасних українських реаліях виникають обставини, коли працівник не має змоги повідомити про ситуацію, яка з ним сталася.
Чи потрібно українцям відпрацьовувати 2 тижні під час війни
Після впровадження воєнного стану в Україні запровадили додаткову поважну причину для звільнення за власним бажанням без вимоги попередження за 2 тижні. Працівник має право припинити роботу, якщо її виконання в зоні військових дій створює загрозу його життю та здоров'ю.
Зокрема, звільнення з посади здійснюється у строк, якого вимагає працівник, за умови, що він заздалегідь сповіщає роботодавця про наявність поважних причин на це. У заяві про звільнення необхідно вказати їх та, за можливості, додати підтверджувальні документи.
Також трудові відносини припиняються без відпрацювання двотижневого терміну у разі визнання працівника або роботодавця загиблим чи зниклим безвісти.
Розрахунок працівника при звільненні з роботи
У день звільнення працедавець повинен здійснити всі належні працівникові виплати — він має їх отримати не пізніше наступного дня після подання відповідної вимоги. У разі затримки роботодавець зобов'язаний відшкодувати працівникові середню ЗП за весь період затримки до моменту фактичного розрахунку, але не більше ніж за півроку.
Якщо виникає спір щодо розміру належних виплат, відшкодування виплачується лише в разі вирішення спору на користь працівника. У випадку часткового задоволення вимог працівника розмір компенсації визначається органом, який розглядає справу, але також не перевищує шість місяців.
Отже, у разі несвоєчасного розрахунку роботодавець повинен компенсувати працівникові середній заробіток за весь період затримки до дня виплати.
Спори щодо затримки виплат можуть вирішуватися як у позасудовому, так і в судовому порядку.