Наземні роботизовані комплекси поступово стають звичною частиною фронтової логістики. Там, де кожен виїзд автомобіля створює додатковий ризик для екіпажу, невеликі дистанційно керовані машини можуть доставити військовим боєприпаси, воду, продукти, пальне та інші необхідні вантажі.
Як така техніка працює безпосередньо на передовій, показує досвід військовослужбовців Луганського прикордонного загону — бригади "Помста". Микола з позивним "Механік" та Владислав із позивним "Єгер" працюють операторами наземних роботизованих комплексів на Лиманському напрямку.
Раніше військові керували Humvee з установленою реактивною системою залпового вогню РАК. Тепер їхня робота пов'язана з НРК: вони опановують керування машинами, займаються їхнім обслуговуванням, налаштуванням та адаптацією до реальних умов фронту.
Серед комплексів, які використовують бійці, — логістичний Viper L.
Замість пікапа на небезпечному маршруті
Головне завдання Viper L — перевезення вантажів. Комплекс здатний доставляти до позицій те, за чим за інших умов довелося б відправляти автомобіль із військовими.
За словами "Механіка", вантажопідйомність машини становить до 350 кг. НРК перевозить артилерійські снаряди, боєприпаси для стрілецької зброї, воду, продукти, паливо та інше забезпечення.
Особливо важливими такі машини стають на маршрутах, де використання звичайного транспорту ускладнене через постійну загрозу ураження або особливості місцевості.
Фактично НРК дозволяє винести людину за межі одного з найнебезпечніших етапів логістичної операції. Машиною керують дистанційно, тоді як необхідний вантаж продовжує рухатися до позицій.
Місія за пошкодженим роботом перетворилася на евакуацію
У липні 2026 року одна з операцій "Механіка" та "Єгеря" пішла не за планом.
Наземний комплекс доставив на позиції воду та продукти, але під час повернення був пошкоджений. Військові спробували витягнути машину за допомогою інших НРК, однак зробити це не вдалося.
Тоді оператори вирушили за комплексом самі — пікапом із лафетом. Пошкоджену машину вдалося знайти та завантажити.
На зворотному шляху військові побачили інший пікап, який горів після ураження. Це була машина суміжного підрозділу. Поруч перебували поранені військовослужбовці, серед яких були й важкопоранені.
"Механік" та "Єгер" зупинилися й забрали бійців із небезпечної ділянки. Загалом вони евакуювали п'ятьох військовослужбовців. Згодом стало відомо, що всі п'ятеро вижили.
"Сьогодні ми, а завтра вони — повинні одне одному допомагати", — пояснив "Єгер".
Таким чином звичайне завдання з повернення пошкодженого наземного робота несподівано перетворилося на операцію з порятунку людей.
Хто стоїть за Viper L
Viper L належить до сімейства наземних роботизованих комплексів VIPER, представленого під брендом UAT-ROBOTICS.
Проєкт розвивається у співпраці військово-технологічного кластера AB3.Tech Третього армійського корпусу та української компанії Укр Армо Тех.
В основі проєкту — практичний досвід військових. Первинні наземні роботизовані системи створювали військовослужбовці Третього корпусу відповідно до завдань і проблем, з якими вони стикалися безпосередньо на фронті.
Наступним кроком стало переведення такого рішення на промисловий рівень. Укр Армо Тех долучився до проєкту як виробничий партнер, завданням якого стало серійне виробництво та масштабування НРК.
У червні 2026 року сімейство VIPER представили на міжнародній оборонній виставці Eurosatory у Парижі.
Що може Viper L
Viper L — логістична модифікація сімейства. Максимальна вантажопідйомність комплексу становить 350 кг.
За максимального навантаження заявлена дальність руху сягає 50 км. Зі 100 кг вантажу машина може подолати до 90 км. Максимальна швидкість — до 13 км/год.
Платформа має колісну формулу 4×4. Для неї також передбачена можливість використання Starlink.
Саме логістична версія Viper L пройшла кодифікаційні випробування. Окремі версії наземних роботів уже передавали військовим для польових випробувань та експлуатації.
Водночас сама платформа VIPER не обмежується перевезенням вантажів. Сімейство передбачає рішення для інших завдань, зокрема зв'язку та бойового застосування.
Від фронтової ідеї до серійного виробництва
Історія VIPER показує характерну для сучасного українського miltech модель: технологічне рішення народжується з конкретної потреби військових, перевіряється в бойових умовах, після чого до процесу долучається промисловий виробник, здатний масштабувати виробництво.
У цьому ланцюжку роль Укр Армо Тех полягає саме у переході від військової розробки до серійного продукту.
А історія операторів бригади "Помста" демонструє, навіщо цей процес потрібен на практиці. За цифрами вантажопідйомності, швидкості та запасу ходу стоїть значно простіше завдання — доставити необхідне на позицію, не відправляючи людей туди, де частину роботи може виконати машина.
Наземні роботи не замінюють військових. Але вони вже можуть забирати на себе частину небезпечних завдань, зменшуючи кількість ситуацій, у яких людині доводиться ризикувати життям заради звичайного підвезення боєкомплекту, води чи продовольства.